У липні повітря в Римі стає нерухомим, а бруківка санп'єтріні накопичує тепло до самого вечора. Кожен, хто гуляє містом опівдні, швидко вчиться двом речам: шукати смуги тіні від будинків і вловлювати на слух дзюрчання води. Залишмо осторонь великі монументальні фонтани, біля яких юрмляться туристи із селфі-палицями. Поговоримо про маленькі районні фонтанчики, якими римляни користуються поколіннями, щоб наповнити пляшки та освіжити зап'ястя. Ця громадська водопровідна мережа забезпечує прохолодною водою кожного, а сама служба працює ще з кінця дев'ятнадцятого століття і досі рятує людей у найспекотніші місяці.
Карта назоні та липнева спрага
Перша лінія оборони проти липневої спеки це чавунна колонка заввишки трохи більше метра. Її називають «назоне» (великий ніс) через вигнуту трубку, з якої постійно біжить холодна вода. Температура води завжди ідеальна, адже вона тече напряму з апеннінських джерел підземними трубами. У Римі таких колонок майже дві тисячі, тому знайти найближчу зазвичай можна за кілька кроків. Перший назоне встановили у 1874 році за наказом мера Луїджі П'янчані, він мав три крани у формі драконів. Кілька таких старовинних екземплярів збереглися й досі, наприклад, на Piazza della Rotonda прямо перед Пантеоном.
Багато туристів роблять помилку, купуючи теплі пластикові пляшки у вуличних торговців біля Колізею. Натомість достатньо пройти вбік буквально п'ятдесят метрів, щоб знайти безкоштовний фонтанчик. Щоб напитися і не замочити обличчя, закрийте пальцем головний отвір: вода потече вгору з маленької дірочки зверху, утворюючи зручну для пиття цівку. Якщо ви хочете спланувати прогулянку так, щоб не залишитися без води, можна переглянути рекомендовані маршрути римськими вулицями. Це допоможе позначити місця для відпочинку до того, як сонце почне палити на повну.
Фонтани П'єтро Ломбарді в історичних районах
У двадцятих роках минулого століття міська влада вирішила, що чавунні назоні, хоч і практичні, виглядають занадто просто для історичного центру. Архітектору на ім'я Pietro Lombardi доручили розробити серію художніх фонтанчиків із травертину, які б відображали історію або традиційні ремесла кожного району.
Мій улюблений фонтан розташований на вулиці Via degli Staderari, за два кроки від Piazza Navona. Він називається Fontana dei Libri і вмонтований прямо в стіну. На ньому зображено голову оленя (символ району Сант-Еустакіо) в оточенні чотирьох старовинних книг на кам'яних полицях. З книг витікають чотири тонкі цівки води, що падають у напівкруглі чаші. Я завжди зупиняюся тут, коли опиняюся поруч у справах. Вода тут надзвичайно холодна, і ніколи немає черг, як біля великих фонтанів.
Неподалік, біля Piazza Venezia, на затишній площі Piazza San Marco стоїть Fontana della Pigna. Цей фонтанчик має форму стилізованої соснової шишки на вінку з листя, з якої вода стікає у дві чаші на рівні бруківки. Якщо вам цікаво дізнатися більше про ці міські об'єкти, можете почитати про історію району Пінья та його символи, щоб зрозуміти, як ці невеликі витвори мистецтва створювалися для зручності перехожих.
Загалом таких фонтанчиків дев'ять, і кожен з них передає характер свого району, як-от фонтан із кошиками фруктів у Трастевере чи штурвалами в Ріпа. Для тих, хто хоче влаштувати тематичну прогулянку замість стандартних туристичних маршрутів, корисно переглянути огляд районів та їхніх фонтанів. Це дозволить помітити деталі, які зазвичай минають неуважні туристи.
Безкоштовна прохолода ренесансних двориків
Коли стовпчик термометра піднімається вище тридцяти п'яти градусів, товсті кам'яні стіни ренесансних палаців дарують несподіваний порятунок. Багато з цих будівель мають величезні внутрішні дворики, які працюють як природні зони термальної компенсації. Повітря всередині часто на три або чотири градуси прохолодніше, ніж на вулиці.
Чудовий приклад це дворик палацу Palazzo Mattei di Giove на розі вулиць Via dei Funari та Via Caetani. Головна брама зазвичай відчинена вдень. Зайшовши всередину, ви опинитеся в квадратному просторі, стіни якого прикрашені римськими бюстами та кам'яними саркофагами, вмонтованими в кладку. Це тихе місце, де майже немає туристів, а шум транспорту повністю зникає. Тут можна присісти на кам'яні сходи в тіні на десять хвилин, щоб почитати або спланувати подальший день. Платити за вхід не потрібно, достатньо поводитися тихо й шанобливо, адже в будівлі розташовані офіси та історичні інститути. Ще один вартий уваги безкоштовний дворик належить палацу Palazzo Altemps біля Piazza Navona, де ренесансна лоджія створює постійну тінь навіть у найспекотніші години дня.
Як уникнути черг на Авентині
Ще один секрет полішинеля, який насправді вже давно не таємниця, стосується знаменитої замкової щілини у воротах Мальтійського ордену на вершині пагорба Авентин. Усі знають, що крізь неї видно купол собору Святого Петра, який ідеально вписується в рамку з підстрижених дерев.
Але сувора липнева реальність полягає в тому, що заради цього погляду вам доведеться стояти в нерухомій черзі під палючим сонцем на Piazza dei Cavalieri di Malta, де часто немає жодного натяку на тінь. Моя порада: оминіть цю чергу і натомість зайдіть у сусідній Апельсиновий сад (Giardino degli Aranci). Вид на купол і дахи звідси не менш красивий. Якщо прийти сюди близько восьмої вечора, коли сонце починає сідати, а повітря стає свіжішим, ви відчуєте легкий вітерець з боку Тибру. Це найкращий час, щоб помилуватися містом з висоти без метушні туристичних груп, які приїжджають на автобусах. До того ж прямо біля входу в сад розташований ще один історичний фонтан, Fontana del Mascherone, де дуже зручно наповнити пляшку перед тим, як сісти дивитися на захід сонця.